Юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства

В українському суспільстві, що обновляється, постійно зростає роль політичних виборів. Разом з цим окремі сили намагаються знаходити нові шляхи для спотворення народного волевиявлення. Ці фактори підвищують вимоги до механізму юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства.

Найбільш ефективними засобами боротьби з правопорушеннями традиційно вважається кримінальна і адміністративна відповідальність. В даний час національна нормативна база містить 14 складів адміністративних правопорушень (ст. 212⁷ – 212²⁰ КпАП) і 7 складів кримінальних злочинів (ст. 157, 158, 158¹, 158², 159, 159¹, 160 КК).

Проаналізуємо склад і ряд особливостей адміністративних правопорушень. Всі вони зосереджені у главі 15-А КпАП і, відповідно, їх об'єктом виступають здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Об'єктивна сторона низки правопорушень передбачає не тільки активні дії, а й бездіяльність (порушення встановлених термінів виборчого процесу, ігнорування законних вимог його учасників і т.п.). Правопорушення можна розгрупувати на три сегменти:

1) ті, що перешкоджають функціонуванню Державного реєстру виборців: порушення порядку його ведення та використання, подачі до нього інформації (ст. 212⁷ КпАП), порушення права громадянина на ознайомлення зі списком виборців (ст. 212⁸ КпАП);

2) ті, що впливають на порядок передвиборчої агітації: існуючі обмеження за часом, місцем, формам і суб'єктам агітації (ст. 212¹⁰ КпАП), порушення порядку передвиборної агітації з використанням ЗМІ (ст. 212⁹ КпАП), порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів (ст. 212¹⁴ КпАП), виготовлення або розповсюдження друкованих агітаційних матеріалів без вихідних даних (ст. 212¹³ КпАП), ненадання учасникам виборчого процесу можливості спростувати раніше опубліковану в ЗМІ інформацію (ст. 212¹¹ КпАП), порушення рівних можливостей на використання приміщень під час виборчої кампанії (ст. 212¹² КпАП), порушення порядку фінансування або матеріальної підтримки виборчої кампанії (ст. 212¹⁵ КпАП);

3) ті, що посягають на встановлений порядок роботи виборчих комісій: замовлення або виготовлення зайвих виборчих бюлетенів (ст. 212¹⁶ КпАП), ненадання учасникам виборчого процесу копій протоколів комісії (ст. 212¹⁷ КпАП), порушення посадовими особами виборчих комісій або ЗМІ порядку опублікування документів, пов'язаних з організацією виборів (ст. 212²⁰КпАП), невиконання громадянами і посадовими особами рішень виборчої комісії (ст. 212¹⁸КпАП), відмова роботодавця надати члену виборчої комісії тимчасове звільнення від виконання трудових обов'язків (ст. 212¹⁹ КпАП).

Суб'єктивна сторона більшості правопорушень складається у формі умислу, проте ряд складів (ч. 2 ст. 212⁷, ст. 212⁸, ст. 212²⁰) передбачає і необережне вчинення порушень.

Всі протоколи про виборчі адміністративні правопорушення розглядаються судами. Санкції всіх статей передбачають штрафи, максимальний розмір яких в даний час складає 3,4 тис. грн.

Кримінально-карані злочини. Розділ V Кримінального кодексу України містить злочини, що посягають на такий об'єкт, як активні і пасивні виборчі права громадян.

Суб'єктом таких злочинів може бути визнана фізична особа, яка може бути звинувачена в:

перешкоджанні реалізації права обирати і бути обраним, права вести передвиборну агітацію чи іншим чином брати участь у виборчому процесі, покаранням за що є позбавлення волі аж до 7 років (ч. 1-3 ст. 157 КК);

незаконному голосування більше, ніж один раз на одних і тих же виборах – позбавлення волі до 7 років за наявності кваліфікуючих ознак (ст. 158¹ КК);

незаконному фінансуванні виборчої кампанії – санкція за наявності кваліфікуючих ознак полягає у позбавленні волі до 5 років (ч. 1 і 3 ст. 159¹ КК);

прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди за будь-які дії, пов'язані з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права (відмова від участі в голосуванні, голосування за конкретного кандидата або відмова від такого, передача виборчого бюлетеня іншій особі). Дані діяння караються незалежно від того, чи виконав виборець свої протиправні обіцянки, штрафом до 5,1 тис. грн., виправними роботами або обмеженням волі на строк до двох років (ч. 1 ст. 160 КК).

Суб'єктом яких злочинів може бути і фізична особа, і посадова особа, і член виборчої комісії? Це:

несанкціоновані дії з Держреєстром виборців (ч. 1 ст. 158 КК), підробка виборчих документів, їх незаконне використання або зберігання (ч. 2 ст. 158 КК), викрадення, приховування, знищення або пошкодження виборчої скриньки з бюлетенями або протоколу про підрахунок голосів (ч. 3 ст. 158 КК), що караються аж до 10 років позбавлення волі за наявності кваліфікуючих ознак (ч. 4 ст. 158 КК);

незаконне знищення або пошкодження виборчої документації – покарання за наявності кваліфікуючих ознак – до 5 років позбавлення волі (ст. 158² КК);

пропозиція, обіцянка або надання виборцю неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права (ч. 2 ст. 160 КК), здійснення передвиборної агітації шляхом надання юридичним особам неправомірної вигоди, безоплатних товарів, робіт, послуг (ч. 3 ст. 160 КК) – карається позбавленням волі за наявності кваліфікуючих ознак до 7 років (ч. 4 ст. 160 КК).

Злочини, суб'єктом яких може бути лише член виборчої комісії або інша посадова особа:

перешкоджання реалізації виборчих прав або права брати участь у виборчому процесі – позбавлення волі до 10 років (ч. 4 ст. 157 КК);

порушення таємниці голосування (ч. 2 ст. 159 КК) – до 3 років позбавлення волі.

Всі зазначені злочини відносяться до умисних. Їх досудове розслідування здійснюють органи внутрішніх справ. Станом на вересень 2015 року в Єдиному держреєстрі судових рішень міститься інформація про 31 вирок за злочинні посягання на виборчі права громадян України. Враховуючи попередні редакції Кримінального кодексу, вони диференційовані на наступні групи: голосування виборцем більше, ніж один раз – 3 вироки, незаконне знищення виборчої документації – 2 вироки, перешкоджання здійсненню виборчих прав – 17 вироків, порушення законодавства про референдум – 2 вироки, фальсифікація виборчих документів – 7 вироків, порушення порядку фінансування виборчої кампанії і порушення таємниці голосування – жодного вироку.

Законодавство України також містить інші види відповідальності за правопорушення у ході виборчого процесу. Зокрема, конституційно-правова відповідальність передбачає накладення виборчими комісіями санкції у формі: попередження кандидатам, відмови їм у реєстрації, скасування рішення про реєстрацію кандидатів. Також конституційно-правовими санкціями є визнання голосування і виборів недійсними, припинення діяльності груп, що ініціюють референдум. До самих виборчих органів та їх представників можуть бути застосовані такі санкції, як дострокове припинення повноважень виборчої комісії або її члена.

До дисциплінарної відповідальності у встановленому порядку притягуються члени виборчих органів, інші посадові особи, якщо в їх протиправних діяннях, так чи інакше пов'язаних з виборчим процесом, відсутній склад адміністративно-, або кримінально-карних правопорушень (наприклад, вчинок, який порочить держслужбовця або дискредитує орган публічної влади).

Цивільно-правова відповідальність за вчинені порушення під час виборчого процесу полягає у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди і може застосовуватися як додатковий вид відповідальності одночасно з іншими видами.

В даний час в Україні де-юре сформований повноцінний комплексний міжгалузевий інститут юридичної відповідальності за порушення в ході виборчого процесу та його ефективність залежить від правозастосовчої практики, а в першу чергу, від діяльності судових та правоохоронних органів.